Не перестаємо захоплюватися нашими українськими жінками. Синиергія ніжності, жіночності та краси. Невпинна енергія та сила, що не дозволяє їй спинитися ні на мить. Багатодітна мама, засновниця благодійного руху «United for Freedom», інфлюенсерка – Ірина Адоніна розповіла про сім’ю, благодійний фонд який за пів року роботи зібрав понад 500 000 гривень на допомогу Збройним силам України, підсумки та плани на 2023 рік.
“Ірино — Ви багатодітна мама і любляча дружина, як Вам вдається одночасно турбуватись про родину, засновувати та вести благодійні проєкти?”
Хочу сказати, що у мене є багато прикладів багатодітних матерів, які дуже багато встигають робити як на благо сім’ї, так і кар’єри, тому вважаю, що продуктивність залежить від особистості. Якщо жінка самоорганізована та вмотивована, то не важливо скільки у неї дітей: одна, три чи п’ять — жінка встигне впоратися зі всім. Є люди, які без дітей та роботи в принципі нічого не встигають, тому це питання виключно самої особистості, її організації, внутрішньої енергії та настрою.
“Ваша родина та чоловік Вас підтримують?”
Моя родина мене дуже підтримує у всіх моїх ініціативах, починаючи з каналу на YouTube, який я почала вести два роки тому, і по сьогоднішній день — відколи я заснувала благодійний проєкт. Також хочу сказати, що мій чоловік теж підтримує Україну, у нього є власний бізнес і він всіляко намагається допомогти ЗСУ: відправляє генератори, кошти та все, що в його можливостях і силах. Тому можна сказати, що це сімейна допомога нашій країні, адже ми дуже хочемо повернутися додому в нашу улюблену Україну, ростити там наших дітей, жити у себе вдома, бачитися з нашими українськими друзями. Саме тому наша сім’я робить все можливе, щоб наблизити хоча б на пів кроку, на пів сантиметра нашу перемогу.
“Розкажіть історію започаткування благодійного руху «United for Freedom», як та з чого все почалось…”
За рік до повномасштабного вторгнення я відкрила власне івент-агентство, яке впродовж свого існування природно набирало обертів. Разом з командою проводилися події різного формату, у тому числі і приватні, деякі з них нараховували понад 100 осіб. Ми успішно розвивалися до того часу, як почалася повномасштабна війна в Україні. Спочатку ми не планували виїжджати з країни, але коли воєнні дії ставали все гостріше, і Україною все більше поширювалися жахливі новини, було прийнято рішення вивести дітей за кордон. Вибір пав на Будапешт, оскільки в ньому жили наші друзі й саме місто доволі близько до України. За перші 2 місяці ми розв’язали всі питання з побутом, дитячим садком і школою, тому у мене з’явилося трохи більше вільного часу і я хотіла його використати з користю. Я згадала про свої організаційні навички та вирішила застосувати їх для доброї справи, а саме допомогти Україні ззовні, створити тут свою українську громаду, щоб ми, українці, зустрічалися не просто для приємного проведення часу та взаємопідтримки, але й могли разом робити важливі для нашої боротьби справи.
“Чим займається проєкт «United for Freedom»?”
Проєкт має три основні напрямки. Перший – це фінансова допомога фондам або конкретно певним українським сім’ям, які постраждали від війни в Україні. Другий – це комунікація українців за кордоном: дружнє спілкування, обмінювання інформацією, психоемоційна підтримка та взаємодопомога. Це можливість розвиватися українським бізнесменам за кордоном поки в Україні йде війна, домовитися між собою про партнерство, а людям дізнатися про їхні послуги або товари, або знайти собі однодумців чи просто друзів. Третій напрямок – це залучення українського бізнесу та просування його в Європі. Тобто ми запрошуємо українські бренди, українських артистів та музикантів для того, щоб показати їх Європі та підтримати українців нашою культурою тут, за кордоном. На моїх заходах крім українців завжди присутні європейські гості, які теж хочуть підтримувати український бізнес та купувати продукцію наших брендів.
“У Вас велика команда?”
Хочу сказати, що в Будапешті на цей час я одна, але у мене є дуже хороший та сильний тил у Києві.
Він складається з трьох осіб, які завжди мене спрямовують, підтримують, допомагають і, завдяки їм, я відчуваю в собі сили розвиватися та робити більше для України.
“Чи були якісь труднощі на початку заснування руху?”
Ну я можу сказати, що труднощів як таких не було, якщо порівнювати, звичайно, з тими труднощами, що переживає кожен українець на території батьківщини. Є складнощі з угорською мовою, бо вона дуже складна. Але для комунікацій є англійська, хоча її не всі знають, та загалом якоїсь глобальної проблеми немає. Ось що угорці в принципі хочуть допомагати українцям, так це факт, тут достатньо багато розсудливих нормальних людей. Взагалі, хочу додати, що Будапешт – це опозиційне місто. І як нас тут спочатку війни не приймали з розкритими обіймами, так вони від нас особливо не втомилися. Тобто я не відчуваю жодного негативу ані до себе, як людини, яка переїхала через війну, ані до організації, яка у нас тут утворилася.
“Що найскладніше в роботі з фондом?”
Варто зазначити, що це рух, у мене немає свого фонду, поки я працюю з тими, яким довіряю. Складнощів особливо не виникало на сьогодні, на щастя, бо у мене дуже гарне ком’юніті. Маю в оточені багато людей, які підтримують мене, цінують наші зустрічі, адже для них це корисно та інформативно. На даному етапі, крім позитивних емоцій, я не зіткнулася ні з яким підводним камінням.
“За сім благодійних бранчів від руху «United for Freedom» кому вдалося допомогти? Розкажіть, будь ласка, детальніше…”
Перші 5 бранчів були проведені задля допомоги конкретним сім’ям переселенців. З першого бранчу допомогли тимчасовому притулку для переселенців у місті Хуст, який організувала Аня Межуєва, ми для нього купили дві пральні машини та мікрохвильову піч. З наступних 4 заходів гроші пішли конкретним родинам. Про декого з них я дізналася з новин, інші писали мені в Instagram, отже їм допомагали фінансово, відправивши кошти безпосередньо на карту. Під час благодійного вечора, який був пов’язаний з моїм Днем народженням, ми зібрали гроші на автомобіль. З крайнього бранча, що відбувся у Києві, ми збирали кошти на купівлю планшетів та автомобіля для бригади «Дике поле».
“До Ваших івентів долучались медійні персони, які робили культурний внесок до діяльності руху… Хто ці люди?”
Перед усім я дуже вдячна тим людям, які відразу відгукуються на прохання десь виступити. Я розумію, що зараз ця риса благодійності трішки вже проходить, бо війна триває вже понад 10 місяців, всі заходи хочуть бути лише на благодійній основі, а у багатьох артистів є сім’ї, але вони все одно максимально намагаються допомагати Україні. Хочу сказати спасибі Жені Хмарі, Марті Адамчук за підтримку вечора до мого Дня народження, який був присвячений збору грошей на автомобіль. Вони без вагань погодились взяти участь у благодійності. Взагалі, у нас багато неймовірних артистів, які завжди готові прийти на допомогу. Не знаю, де вони беруть внутрішні ресурси та можливості, але люди, з якими я зіткнулася, почавши свій благодійний рух, всі дуже чуйні та віддані спільній справі. Також у нас була запрошеним гостем Ірина Горова, яка своєю присутністю підтримала заходи. І я впевнена, що після закінчення війни у нас з’явиться більше артистів. Ось, наприклад, на Christmas бранч приїжджала Христина Присяжнюк, шалено талановита дівчина, яка двічі пережила війну, і я впевнена, що її чекає велике артистичне майбутнє в Україні.
“Ірино, ми знаємо, що Ви також допомагаєте малому та середньому українському бізнесу в Європі. Розкажіть як це відбувається і який це бізнес…”
Ми запрошуємо на івенти українські бренди, щоби допомогти з продажем, розповсюдженням та познайомити з ними не лише українську аудиторію, а і європейську, та у такий спосіб посприяти їхньому просуванню на Європейський ринок. Популяризація української продукції — це також спосіб продемонструвати всьому світу рівень розвитку нашої країни. Це можливість розповісти та показати, наскільки наші виробники просунуті та спроможні надати високоякісний продукт, не гірше за світові бренди. Україна гідна бути частиною європейського ринку і культури.
“Де берете сили та натхнення рухатись вперед та допомагати своїй країні та людям?”
Насамперед я надихаюся своїми дітьми та чоловіком, який теж дуже багато допомагає Україні. І, звичайно ж, з новин про наших українських героїв, що показують по телевізору і телеграм-каналам. Я щоранку прокидаюсь і думаю, як важко зараз на передовій українським воїнам та берегиням, та розумію, наскільки наші мирські проблеми ніщо, порівняно з тим, що роблять наші захисники. Їхній приклад і героїзм стимулюють та надають сили на нові звершення. Тому на другому місці в рейтингу натхнення, після моєї родини, це подвиги українських військових, рятувальників, енергетиків та медиків, тому що я сама лікар і розумію, як їм зараз важко через відключення світла і наскільки вони героїчно несуть свій обов’язок і роблять все можливе для порятунку життя пацієнтів у нелюдських умовах.
“Як ваше життя змінилось з початком військових дій в Україні?”
Звичайно, як і будь-якого українця повністю змінилося, мої погляди на ситуацію та на життя в цілому. Але крім якихось травм, які кожен з нас отримав, я здобула хороший життєвий досвід, пізнавши себе з іншого боку. На мою думку, оскільки нам не змінити цю ситуацію, то потрібно отримувати плюси для себе, як для особистості. Я розумію, що стала витривалішою. Усвідомила, що в будь-якій країні та в будь-якому місті, я б, швидше за все, знайшла собі призначення та чим займатися. При наявності бажання та працездатність вижити можна скрізь, але найкраще жити, звичайно, у своїй улюбленій країні.
“У підсумку цього року, що на Вашу думку не було зроблено?”
Аналізуючи рік, хочу сказати, що для мене він був продуктивний, адже зроблено дуже багато, враховуючи умови, у яких ми зараз знаходимося. Я рада, що зібралася буквально за три місяці від початку повномасштабної війни й мене не треба було зішкрябати з ліжка, а навпаки у складному психоемоційному стані змогла збалансувати та допомогти Україні, а також зберегти здорову атмосферу у своїй сім’ї. Тобто я розуміла, що відбуваються жахливі події у моїй країні, але при цьому я не впадала в депресії. Навіть попри особисту втрату, адже вже після переїзду у Будапешт, ми поховали нашу бабусю. Було важко всім, особливо моїй мамі, і напевно в цей момент я зрозуміла, що має бути хтось сильний, стійкий і краще дати можливість вистраждатись своїм рідним, а самій не показувати свою слабкість. Ось тому мені здається, що всупереч всім цим негативним подіям, ми зробили максимально за цей рік.
“Які ваші плани на наступний 2023 рік?”
Плани на наступний рік – це, звичайно ж, перемога, підготовка себе до цієї радісної події та до повернення в Україну, бо хочеться повернутися кращими, ніж ми виїхали з країни. Я впевнена, що наступного року ми заживемо новим життям, а поки ми ще за кордоном, я буду масштабувати свій проєкт, щоби у майбутньому він мені допомагав у відновленні України. Я хочу долучати українських зірок якнайбільше, просувати нашу культуру у Європі, збирати ще більше українців та людей, які небайдужі до нашої країни та до ситуації, що склалася.